Мільйони людей в Україні полюбляють читати про таємниці історії, загадкові цивілізації, покинуті міста, загадкові печери. Більше всього таких публікацій попадає в нашу пресу із закордонних видань, і часто складається враження, що таємниці є «тільки в них»… Насправді, в нас історичних загадок набагато більше, ніж в будь-якій іншій європейській країні. Територія від Дону до Дунаю тисячоліттями була ареною битв і шляхом переселенням народів, а всі центральні події тих часів відбувались на землях, що знаходились між Дніпром та Дністром… Кімерійців тут змінювали скіфи, скіфів — сармати, сарматів — готи, готів — гуни… Кожна народність залишала свої сліди — в мові та мистецтві, в наших генах та на самій землі. с. Буша (Ямпільський р-н) Розташоване на березі р. Вушанка. Тут розміщено державний історико-культурний заповідник «Буша». Буша (наголос припадає на другий склад слова) — стародавнє подільське містечко, що розкинулося у мальовничій долині річок Мурафи й Бушанки, які впадають в Дністер, майже посередині між Могилевом-Подільським і Ямполем, неподалік українсько-молдовського кордону. Можливо, через те, що Буша за совдепії була перетворена на село, і тому, що вона знаходиться віддалік шумних автострад і залізниць, її віднайдеш далеко не на кожній карті нашої Батьківщини. Тут кожний клаптик землі дихає славною минувшиною. Однак на території села, розташованого на берегах Мурафи, Бушанки й Сухої Бушанки, серед пагорбів, вкритих лісами, вже протягом семи тисячоліть вирує життя. На початку нової ери тут було місто Антаварія (від анти — праслов’яни), а в середні віки — місто Краснопіль. Пізніше, після перетворення у фортецю, порівняно з Кам’янцем-Подільським народ нарече містечко Малим Кам’янцем. Потужною енергетикою підсилюєшся, як тільки робиш перші кроки по бушанській землі, а особливо, коли торкаєшся видатних пам’яток археології та архітектури — славнозвісного бушанського рельєфу (витесаного з каменю у Скельному храмі руками наших славних Предків) і залишків бушанської фортеці — кам’яної вежі, яка дивом уціліла до наших днів. Численні підземні ходи, печери, знаменитий Гайдамацький яр, залишки багатошарових поселень Трипільської, Скіфської, Черняхівської та Пеньківської культур, середньовічне кладовище — усе це справляє незабутнє враження на того, хто сюди потрапляє. Історія виникнення Буші пов’язана з будівництвом замку в XVI ст., коли цими землями володів польський коронний гетьман Ян Замойський. У XVII ст., за часів Хмельниччини, місто належало Брацлавському полку. Це був тяжкий для України час (а коли він був легким?). Після вимушеного укладання військової угоди між гетьманом Богданом Хмельницьким і московським царем, того ж року відновилася спільна з москалями війна проти Польщі.Тут постійно відбувалися сутички між поляками та козаками. В 1654 року під стінами Буші був розбитий трьохтисячний польський загін. Найтрагічніші події відбулись у Бушанському замку в листопаді 1654 року, коли під Бушу підійшли війська С.Потоцького і С.Чарнецького і взяли замок в облогу. Полякам вдалося винищити більшу частину нечисельної козацької залоги, але коли замок майже перейшов у їхні руки, вдова вбитого козацького сотника Завісного підпалила пороховий погріб, висадивши в повітря себе, залишки залоги й чимало атакуючих поляків. Ці події знайшли своє відображення у повісті українського письменника Михайла Старицького «Оборона Буші». В ці трагічні дні місто практично перестало існувати. Його відродження затягнулось на ціле століття, а Бушанський замок вже ніколи не відбудовувався… Проминувши село Бушу і рухаючись у північно-західному напрямку вздовж лівого берега річки Бушанки проти течії, за
Комментариев нет:
Отправить комментарий