Екологічні проблеми і охорона антропогенних ландшафтів

     Результати господарського освоєння природних ресурсів і сучасний стан ландшафтів Поділля показують, що на всіх етапах історичного розвитку регіону винахідливість людей випереджувала їх мудрість, і врешті – решт, завела в ситуацію, коли вони стали загрозою для самих себе.

            Багатовікове і непродумане використання природних ресурсів привело до загострення ряду екологічних проблем і навіть формування в окремих районах Поділля критичних екологічних ситуацій.

             Наприкінці ХХ ст. саме життя підказує, що в межах Поділля необхідне значне (до 40 – 55 відсотків (%)) скорочення площ розорюваних земель, особливо на схилах, збільшення до 10 – 15 залужених і 18 – 22 відсотків (%) заліснених територій, покращення мікрокліматичних умов сільськогосподарських угідь з допомогою продуманого будівництва нових і реконструкції старих ставків та водосховищ, упорядкування малих річок і створення полезахисних лісових смуг. Це дасть можливість значно зменшити дози мінеральних добрив і отрутохімікатів, вплив техніки на сільськогосподарські угіддя, покращить умови вирощування і якість продуктів харчування.

      Екологічні проблеми населених пунктів, пов’язані з розвитком промисловості і транспорту, хоча й не стоять так гостро, як в інших регіонах України, проте вони постійно ускладнюються. В обласних центрах забрудненість атмосферного повітря і поверхневих вод промисловими, транспортними відходами в 4 – 6 разів перевищує допустимі концентрації, а в районі Ладижинської ТЕС цей показник значно вищий.

            Постійним джерелом накопичення твердих розкривних порід, знищення родючих земель і лісових масивів, викидів шкідливих речовин в атмосферу і забруднення поверхневих вод є гірничодобувна промисловість. Під відвалами і водосховищами, кар’єрами і забрудненими землями біля них зайнято близько 60 тис. га, з них 23 тис. га родючих земель. Розробки вапняків знівечили унікальну природу Подільських Товтр, і їх збереження стало державною проблемою.

            Не обійшла Поділля аварія на Чорнобильській АЕС. Значні за площею ділянки радіоактивного забруднення виявлені у всіх адміністративних областях, а район Середнього Побужжя між містами Немирів, Гайсин і Ладижин віднесено до ІV зони.

            Відмічені екологічні проблеми пов’язані із забрудненням поверхневих вод, ґрунтового покриву, знищенням рослинності і тваринного світу, за останні роки детально розглянуті в науковій і популярній літературі, періодичних виданнях.

            В умовах антропогенного перенавантаження ландшафтів Поділля значно складнішою є проблема збільшення площ заповідних об’єктів і територій, які можна буде вивести з активного господарського використання з метою їх відновлення. Доведено, що існуюча система природоохоронних об’єктів Поділля не відповідає сучасним вимогам і далека від завершення. Головна з причин – висока сільськогосподарська освоєність регіону. Проте в умовах Поділля саме цей несприятливий фактор треба використовувати в природоохоронній справі. Сучасна система заповідних територій повинна включати в себе як природні, так і створені людиною охоронні об’єкти. У майбутньому частка останніх, мабуть, помітно зросте. Вже сьогодні антропогенні природоохоронні об’єкти мають значну наукову, естетичну, пізнавальну, виховну і навіть практичну цінність. Серед них, в першу чергу, необхідно виділити такі:

            1) літолого – геоморфологічна група антропогенних охоронних об’єктів, які формуються в процесі видобування корисних копалин, різних видів будівництва тощо. Яскравий приклад – виникнення в кар’єрах унікальних стінок, які можуть стати геологічними еталонами для відповідних територій (розробки пісковиків біля м. Теребовлі, вапняків в Товтрах, гранітів на Середньому Побужжі). Крім цього, в покинутих кар’єрах інколи формується своєрідний тваринний та рослинний світ або водні комплекси. На жаль, до цього часу немає на Поділлі проектів рекультивації кар’єрів в заповідні об’єкти. Це, мабуть, значний резерв на майбутнє;

            2) група гідрологічних антропогенних ландшафтів, що включає в себе водосховища, ставки, копанки та канали. У минулому режим подільських річок підтримувався саме раціональним використанням та охороною штучно створених на них водойм. Сьогодні значне рекреаційне освоєння Поділля диктує необхідність взяття під охорону ряду водойм. У першу чергу сюди відносяться водойми, які виникли в покинутих кар’єрах ( с. Губник, смт. Турбів Вінницької області; смт. Полонне та Старокостянтинів Хмельницької області; м. Бережани Тернопільської області), джерела, що відкриваються при добуванні корисних копалин;

            3) група фітологічних антропогенних об’єктів, які формуються не тільки на базі лісових насаджень, але і сільськогосподарських культур, лук і пасовищ, садів. Такими уже сьогодні є посадки буку західноєвропейського у Хмельницькій та Вінницькій областях, які знаходяться на східній межі свого існування, дуба скельного у Придніпров’ї, відновлені урочища реліктових трав’янистих рослин в Товтрах та інші. Мабуть, настав час створення заповідних ділянок заплав в долинах річок, особливо лівих приток Дністра, з частковим господарським використанням лук. Не менше значення мало б створення заповідного саду, де можна було б зібрати корінні подільські сорти яблунь, груш, слив, вишні, унікальні сорти яких ми втрачаємо мало не щорічно.

            Сьогодні тільки єдина система натуральних і антропогенних об’єктів зможе дійсно зберегти неповторну красу природи Поділля. Ця справа уже розпочата. У кожній області складені реєстри природоохоронних об’єктів. Необхідно скласти такі ж реєстри антропогенних пам’ятників, заказників та заповідників з перспективою на майбутнє. На основі цих двох реєстрів можна буде створювати єдину систему природоохоронних об’єктів Поділля.